пʼятниця, 30 липня 2010 р.

літні лови

Літнє божевілля у розпалі. Вчора випадково опинилась на Набережній. Тільки ненормальний за власною волею попреться туди в кінці липня, але як вже піде, то зустріне тисячі таких самих хворих. У пошуках видовищ люди збирають навколо всяких дурниць. "Кола" за різними інтересами скупчуються на відстані десяти см одне від одного. Виявляється, можна з цікавістю гуртом дивитись як танцює якийсь алкаш. Такий був натовп, що не побачила, чи він - зірка-альтруїст, чи таки збирав гроші за свої піруети.
Тікати треба. Або ховатись. Найлегше в собі. Днями показали ще одну хованку - Art-Усадьба. Недалеко від набережної, але тихо, затишно, просторо, і - безліч картин. Втрапила на виставку художниці з Одеси Поліни Зінов'євої. Не можу сказати, що картини мені сподобались, але одна напередодні приснилась (стидаюсь сказати яка).
А взагалі я від живопису, певне, втомилась. Переходжу на іншу пристрасть - кіно. На мене чекає колекція Вісконті. А ще розважають гості з їх історіями-долями-очима. Всі хороші, поки не тягнуть на Набережну.

вівторок, 27 липня 2010 р.

дитина напрокат

Маємо розвагу на літо - десятирічну племінницю. Я називаю її малою мавпочкою, бо вона 90 відсотків часу мавпує те, що роблять інші. Жили в нас актори - вона організувала у дворі театр. Ставлять виставу-танець, про те, як зустрічаються два виміри (!), не бачать один одного, а побачивши, трагічно розходяться. Підбираючи музику перемолотили чи не всю мою колекцію. Поки що вагаються між Tricky's "Overcome" та Marcus Miller's "Blast". Актори нашого театру вже починають комплексувати. 
Пізніше в нас жила сім'я художників. У дворі під керівництвом племінниці створюється галерея. Правда, дата відкриття, як і прем'єри постійно переноситься. Та я знаю безліч дорослих, що живуть лише прожектами, то що вимагати від дівчинки. 
Паралельно йде оволодіння швидким друкуванням, перечитано майже всю мою колекцію дитячих книжок (я, наївна, думала, що збираю на роки!), боротьба з шопоголією. І ще в нашій сім'ї народжується наймолодший блогер. Я обіцяла "прорекламувати" після четвертого посту, але не втримуюсь, бо маю два сумніви: чи буде час і чи малій стане натхнення писати наступний. 

неділя, 18 липня 2010 р.

море в дарунок

Роки два назад до мене в Ялту ненадовго приїжджали родичі з Донецької області. Треба було щось швидко придумати для культурно-оздоровчої розваги. Повела парком на улюблений пляж в Лівадії. Ідемо поволі, я потроху щось розказую (архітектура справа, старезні дерева зліва...). Але особливого захоплення ні в брата, ні в сестри не бачу. Розгублена, почала шукати причини то в собі, то в них, аж тут підійшли до моря. Такої дикої радості на доволі стриманих обличчях я, здається, не бачила. Насправді з морською стихією мало що може конкурувати, і мені в той момент так це стало ясно, бо й для мене самої нічого більш магнітичного нема. 
Згадала це вчора, коли спостерігала, як Володимир Немира вперше за довгий час нарешті побачив море, а побачивши, перетворився на малого розбишаку. 
І це щастя заразне: починаєш інакше дивитись на те, що маєш, і немає більшого задоволення, як дарувати це іншим. До того ж все винагороджується. Сьогодні вже встигла подивитись на картини - злива енергетики на одну мене маленьку. Завтра тягатимемо меблі...

четвер, 15 липня 2010 р.

мрії збуваються

"З віком ставишся до мрій з обережністю, бо вони мають властивість здійснюватись" - ця фраза у кількох варіаціях звучала навколо мене протягом останнього тижня. Добре, що я ще не в такому "обережному" віці. Одна моя мрія ось-ось стане реальністю. Я давно писала про виставку картин Володимира Немири в Києві. У квітні знову побачила його роботи вже у  Львові, і знову отримала  енергетичний заряд. І мені так захотілось щоб вони довше були поруч (трошки егоїстично, правда? але мій егоїзм часом й іншим іде не користь). Познайомилась з дружиною художника Катериною, дуже енергійною та колоритною жінкою. Між кавою та жартами в неї якось "випадково" народилась ідея виставитись в Ялті. І от вже днями візьмемося за монтаж в музеї Лесі Українки. І знову це будуть нові роботи. Взимку та навесні вони добряче зігрівали, тепер, сподіваюсь, подарують затінок від кричущого курортного маскульту.
P.S. Відкриття виставки планується 22 липня о 17 годині. Приходьте :)