tag:blogger.com,1999:blog-9603946290005421252024-03-13T11:11:32.919+02:00Ялта non-comme il fautvisychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.comBlogger83125tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-86432513539513874602011-01-21T14:49:00.000+02:002011-01-21T14:49:18.067+02:00Злука в Ялті<div style="text-align: justify;">Трохи з запізненням розпочинаю новий "дописувальний" рік. Довго збиралась з думками та силами, але так і не придумала, куди моєму блогу рухатись далі. Життя іде-змінюється, читачів збільшується (чомусь?!), а я так і лишаюсь недисциплінованим блогером... Як каже один новоспечений "колега", поставила на блозі свічку. Менше з тим...</div><div><div style="text-align: justify;">Ось які агітки знайшла в рідному університеті і на вулицях Ялти: </div><div style="text-align: justify;"><br />
</div></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgTLb9G7j3Bap_yzwYfD-hu23cGf1PwP1-hMWfxRXdqF-4CVZsIYwlGte02i3IgZa7BGwtuPci0sKmJPVONRg9czrM3vi24jEGagxaQRiUzAyniodZKwnOnx_oDjSdF4fqwceiMhIDmDYg/s1600/%25D0%25A4%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25BE0147.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgTLb9G7j3Bap_yzwYfD-hu23cGf1PwP1-hMWfxRXdqF-4CVZsIYwlGte02i3IgZa7BGwtuPci0sKmJPVONRg9czrM3vi24jEGagxaQRiUzAyniodZKwnOnx_oDjSdF4fqwceiMhIDmDYg/s640/%25D0%25A4%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25BE0147.jpg" width="480" /></a></div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Бачила одну бабусю, яка тримала такий аркуш в руках і плакала. Думаю, завтра ще з нею здибаємось</div>visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com4tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-85148945550981460612010-11-27T13:53:00.000+02:002010-11-27T13:53:15.560+02:00<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj4kyxrpf6mzsBMBHE_ebT4oXdP8mHLVgPrdrzSPJwr2NqdRG9y8qWSSmRmizy1Omodi9eMP8cyDJJhu64NYZBS2fOwvDGNSv_6pwvNUk4f_gyG3yOJu_dkrzx4Wm2ekchqEfh0A4V4hN4/s1600/images.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj4kyxrpf6mzsBMBHE_ebT4oXdP8mHLVgPrdrzSPJwr2NqdRG9y8qWSSmRmizy1Omodi9eMP8cyDJJhu64NYZBS2fOwvDGNSv_6pwvNUk4f_gyG3yOJu_dkrzx4Wm2ekchqEfh0A4V4hN4/s1600/images.jpg" /></a></div>visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-7352497341001766262010-10-25T21:50:00.000+03:002010-10-25T21:50:37.353+03:00мандри знаками питань<div style="text-align: justify;">Коли раптом прийшла ідея поїхати у Берестечко, я не-без-літературознавчого-нальоту подумала, що то буде композиційне кільце... Відкривала територію Луцьк-Рівне три роки назад я з вистави "Берестечко" за Ліною Костенко в Рівненському театрі. І тоді була певна, що нізащо не поїду на могили. А тепер дуже рада, що все ж таки це зробила. В нас була була кольорова дорога зі спокійними крихітними селами з чудернацькими назвами на кшталт Вільгельмівка. Тихе Берестечко. Прекрасна екскурсія "Козацькими могилами" (направду, рідкісно приємна екскурсовод та безпафосний цікавий музей). Саркофаги, що перевертають уявлення про реальність. Та в результаті - абсолютна дезорієнтація в нашій історії (хіба трохи чіткіше вималювались контури дружби-ненависті з кримськими татарами). Може і правду кажуть, що ми просто не маємо гену державності. Але то таке, хай філософи розбираються. Де не справляються вони - дописують поети. Як завжди у "відповідальний" момент, я не мала фотоапарату, тож мусила робити "мобільні" зйомки. Так от цей пам'ятник 300-м "спартанцям" берестецької битви дуже поетичний і переконливий.</div><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgfNupel6VLyBV5GPJC7fW_1maMSFyE1sz4MT3QacJqdjtErmn5BmMwDugJU0Pw8Zg_DevnjBdwV1b369jnQJ_jvRiax1XH6KjoWUV4jL6oOqal4dNN2ZRiEKqr3sXDG8Fa-wnkJq0OZgA/s1600/DSC00165.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgfNupel6VLyBV5GPJC7fW_1maMSFyE1sz4MT3QacJqdjtErmn5BmMwDugJU0Pw8Zg_DevnjBdwV1b369jnQJ_jvRiax1XH6KjoWUV4jL6oOqal4dNN2ZRiEKqr3sXDG8Fa-wnkJq0OZgA/s320/DSC00165.JPG" width="240" /></a></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><br />
</div>p.s. виправдань через тривале зникнення, як бачите, не буде. відверто, це навіть не було накопичення матеріалу-дихання-натхнення. може перевірка: чи мені взагалі треба вести блог? і скоріше за все ці всі місяці було не треба :)visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-46207787815304619452010-08-14T00:42:00.000+03:002010-08-14T00:42:19.351+03:00день народженняЦілий день згадувала, що я забула... Виявилось, забула написати пост. 13 серпня 2008 року народився цей блог. Певне, що спека два роки тому була менша, бо я могла зв'язати кілька слів до купи. Тепер - ні. Але тим не менш мушу визнати: коли починала, не думала, що все це затягнеться хоч на рік.<br />
Отже, текіла сьогодні випита не дарма. І не дарма наді мною і блогом витає відчуття оновлення.visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com5tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-21742643657678460642010-08-04T09:41:00.002+03:002010-08-04T21:05:49.258+03:00ad Visconti<div style="text-align: justify;">Півночі дивилась Вісконті "Сімейний портрет в інтер'єрі". Потім півночі говорила про нього, тоді додивлялась у сні. Досі під враженням, хоч і відчуваю себе якоюсь сомнамбулою. Кажуть, в Сімферополі за радянські часи жила одна божевільна, яка, переглянувши цей фільм, геніально його тлумачила і створювала щось на зразок фан-клубу. Я ще до такого захвату не дійшла, але вже на межі.<br />
Якщо коротко, найбільше сподобались дві речі. Десь на середині фільму, піймала чудове відчуття свободи - фільм мене не гвалтував, а просто існував на екрані, і я була вільна ловити його коди, або ні. Я уявляю, як би зараз знімали ту саму історію: мелодраматичні флешбеки, нав'язливі сповільненні кадри по оголених тілах, живописних полотнах, просвітянське розжовування шкільного матеріалу або що, мовляв: "ти точно це побачила? зупинись, придивись, ми тут хочемо сказати... бла-бла-бла". Вісконті не такий, він зробив свою досконалу роботу, але не збирався робити щось за глядача. Чого тільки варто те, що жоден "сімейний портрет" фактично не затримався у кадрі більше секунди, хоча саме на картинах, які переповнювали квартиру головного героя, зав'язана дія фільму. У всякому разі не було ніяких спеціальних реверансів потенційному глядацькому невігластву.</div><div style="text-align: justify;">Млосно ніжить мій кіношний гедонізм те, що я, вочевидь, не зрозуміла і половини фільму. Це таке задоволення - відчувати манку невідомість сенсів, що розкриватимуться, коли я вкотре передивлятимусь це кіно. А ще стильні кадри. А ще тексти, що можна безкінечно розтягувати на цитати. В пам'ять вшкрябались кілька фраз, які перебираю як камінчики. <i>"Нема нічого, крім перерваної гри"</i>. На цьому і перервусь...</div>visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-115022733024238242010-07-30T22:56:00.002+03:002010-07-30T23:10:28.233+03:00літні лови<div style="text-align: justify;">Літнє божевілля у розпалі. Вчора випадково опинилась на Набережній. Тільки ненормальний за власною волею попреться туди в кінці липня, але як вже піде, то зустріне тисячі таких самих хворих. У пошуках видовищ люди збирають навколо всяких дурниць. "Кола" за різними інтересами скупчуються на відстані десяти см одне від одного. Виявляється, можна з цікавістю гуртом дивитись як танцює якийсь алкаш. Такий був натовп, що не побачила, чи він - зірка-альтруїст, чи таки збирав гроші за свої піруети.</div><div style="text-align: justify;">Тікати треба. Або ховатись. Найлегше в собі. Днями показали ще одну хованку - <a href="http://www.art-usadba.com/">Art-Усадьба</a>. Недалеко від набережної, але тихо, затишно, просторо, і - безліч картин. Втрапила на виставку художниці з Одеси Поліни Зінов'євої. Не можу сказати, що картини мені сподобались, але одна напередодні приснилась (стидаюсь сказати яка). </div><div style="text-align: justify;">А взагалі я від живопису, певне, втомилась. Переходжу на іншу пристрасть - кіно. На мене чекає колекція Вісконті. А ще розважають гості з їх історіями-долями-очима. Всі хороші, поки не тягнуть на Набережну. </div>visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-59779407358293883012010-07-27T23:50:00.001+03:002010-07-27T23:55:35.323+03:00дитина напрокат<div style="text-align: justify;">Маємо розвагу на літо - десятирічну племінницю. Я називаю її малою мавпочкою, бо вона 90 відсотків часу мавпує те, що роблять інші. Жили в нас актори - вона організувала у дворі театр. Ставлять виставу-танець, про те, як зустрічаються два виміри (!), не бачать один одного, а побачивши, трагічно розходяться. Підбираючи музику перемолотили чи не всю мою колекцію. Поки що вагаються між Tricky's "Overcome" та Marcus Miller's "Blast". Актори нашого театру вже починають комплексувати. </div><div style="text-align: justify;">Пізніше в нас жила сім'я художників. У дворі під керівництвом племінниці створюється галерея. Правда, дата відкриття, як і прем'єри постійно переноситься. Та я знаю безліч дорослих, що живуть лише прожектами, то що вимагати від дівчинки. </div><div style="text-align: justify;">Паралельно йде оволодіння швидким друкуванням, перечитано майже всю мою колекцію дитячих книжок (я, наївна, думала, що збираю на роки!), боротьба з шопоголією. І ще в нашій сім'ї народжується наймолодший <a href="http://villa-hovanka.blogspot.com/">блогер</a>. Я обіцяла "прорекламувати" після четвертого посту, але не втримуюсь, бо маю два сумніви: чи буде час і чи малій стане натхнення писати наступний. </div>visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-20437854121638515382010-07-18T23:20:00.001+03:002010-07-19T00:43:27.932+03:00море в дарунок<div style="text-align: justify;">Роки два назад до мене в Ялту ненадовго приїжджали родичі з Донецької області. Треба було щось швидко придумати для культурно-оздоровчої розваги. Повела парком на улюблений пляж в Лівадії. Ідемо поволі, я потроху щось розказую (архітектура справа, старезні дерева зліва...). Але особливого захоплення ні в брата, ні в сестри не бачу. Розгублена, почала шукати причини то в собі, то в них, аж тут підійшли до моря. Такої дикої радості на доволі стриманих обличчях я, здається, не бачила. Насправді з морською стихією мало що може конкурувати, і мені в той момент так це стало ясно, бо й для мене самої нічого більш магнітичного нема. </div><div style="text-align: justify;">Згадала це вчора, коли спостерігала, як Володимир Немира вперше за довгий час нарешті побачив море, а побачивши, перетворився на малого розбишаку. </div><div style="text-align: justify;">І це щастя заразне: починаєш інакше дивитись на те, що маєш, і немає більшого задоволення, як дарувати це іншим. До того ж все винагороджується. Сьогодні вже встигла подивитись на картини - злива енергетики на одну мене маленьку. Завтра тягатимемо меблі...</div>visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com4tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-36903570425923712532010-07-15T23:23:00.002+03:002010-07-16T10:06:29.501+03:00мрії збуваються<div style="text-align: justify;">"З віком ставишся до мрій з обережністю, бо вони мають властивість здійснюватись" - ця фраза у кількох варіаціях звучала навколо мене протягом останнього тижня. Добре, що я ще не в такому "обережному" віці. Одна моя мрія ось-ось стане реальністю. Я давно <a href="http://non-commeilfaut.blogspot.com/2008/12/blog-post_10.html">писала</a> про виставку картин Володимира Немири в Києві. У квітні знову побачила його роботи вже у Львові, і знову отримала енергетичний заряд. І мені так захотілось щоб вони довше були поруч (трошки егоїстично, правда? але мій егоїзм часом й іншим іде не користь). Познайомилась з дружиною художника Катериною, дуже енергійною та колоритною жінкою. Між кавою та жартами в неї якось "випадково" народилась ідея виставитись в Ялті. І от вже днями візьмемося за монтаж в музеї Лесі Українки. І знову це будуть нові роботи. Взимку та навесні вони добряче зігрівали, тепер, сподіваюсь, подарують затінок від кричущого курортного маскульту.<br />
P.S. Відкриття виставки планується 22 липня о 17 годині. Приходьте :)</div>visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-2646322553365253642010-06-06T20:25:00.004+03:002010-06-06T20:31:39.098+03:00не-свята<div style="color: #333333; line-height: 20px; text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-family: 'Trebuchet MS', sans-serif;"></span><br />
<span class="Apple-style-span" style="font-family: 'Trebuchet MS', sans-serif;">Так знаково рясніють свята: день журналіста з його гаслами "стоп цензурі" та "свобода слова" та день російської культури, що гримить у багатьох містах України. Що разом виходить? - день російського слова. Хоча чому день? Щодень!<br />
Навіть не знаю, яка з великих дат викликає в мені більший спротив.<br />
Журналістів я не люблю. коли спокійна, то розумію, що в кожній професії є непрофесіонали та пройдисвіти. Але тільки розгориться який скандальчик або просто подивлюся/почитаю новини - приливів агресії не оминути. здебільшого доводиться спостерігати посередностей з диктофоном або камерою. І багато-багато імітації вільнодумства, за яким - некомпетентність та славолюбство. А інтелектуальна жовтизна така заразна серед блогерів, зокрема. Але я допускаю, що в мені просто говорить дитяча образа за те, що справжні авторитети на дорозі не валяються і мудрагеликів теж масово не випускають, море ж інформації доводиться фільтрувати самій, не покладаючись на інформаційних "експертів".<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="http://image.newsru.ua/pict/id/large/204596_20100606195552.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" height="240" src="http://image.newsru.ua/pict/id/large/204596_20100606195552.jpg" width="320" /></a></div>Щодо великоруського свята - теж не райдужно... кажуть, уряд виділив 10 000 на закупівлю російської класики для українських бібліотек. НАРЕШТІ! Хоч людську літературу почитаємо! Звучить як сарказм? У м'якшій формі подібну думку висловлюють деякі блогери-при-тямі. І подається це як ознака культурності, мовляв, не слід відмовлятись від прекрасного заради політичного.<br />
Брєд! Складені лапки!<br />
Не можна називати чорне білим лише задля самозаспокоєння та імітації висококультурності внутрішньої.<br />
Я проти войовничості - воювати з культурами собі дорожче, але платити з власної кишені за популяризацію чужих геніїв - це стратегічний лохотрон!<br />
Отаке чергове - "зі святом".</span></div>visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com4tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-35697166503391472102010-05-09T15:11:00.001+03:002010-05-09T15:28:09.618+03:00святкове...<div style="text-align: justify;">Вітаю з Днем Матері! </div><div style="text-align: justify;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/2/28/Krichevskiy_F._Life.centr.jpg/300px-Krichevskiy_F._Life.centr.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" height="200" src="http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/2/28/Krichevskiy_F._Life.centr.jpg/300px-Krichevskiy_F._Life.centr.jpg" width="170" /></a></div>Я не дуже "легка" донька - так рідко бачу батьків, що вони вже погрожують не впізнавати мене на вулиці. Як компенсація, дозволю собі впасти в святковий сентимент. </div><div style="text-align: justify;">У мене чудова мама! Я вдячна їй за титанічну працю, яку вона поклала, щоб поставити нас з братом на ноги. За те, що маючи крутий характер, вона тим не менш дала мені повну свободу бути тою, ким я є. За абсолютне непохитне відчуття тилу. Я пишаюсь нею, бо ця жінка є прикладом того, як треба добиватись своєї мрії. </div><div style="text-align: justify;">З її останніх перемог: ще недавно, вона по телефону питала, як включати комп'ютер, і шукала на письмовому столі "робочий", а тепер масово відкриває своїм подругам акаунти на гмейлі. Чудо впертості, яку я успадкувала!</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">P.S. Та, я повернулась в Ялту і пам'ятаю про намір "дорогу перетворити на літери" (не без допомоги телефонно-письмового нагадування моїх любих читачів :) Але мушу визнати цейтнот диктує свої правила. Сподіваюсь-вірю-мрію якось реабілітуватись. </div>visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-73087870466851016592010-04-27T22:58:00.001+03:002010-04-27T22:59:47.338+03:00...продано...<div style="text-align: justify;">Очевидно, що йдеться не просто про "кілька іржавих бляшанок", очевидно, що йдеться не тільки про розбудову культурної та фінансової інфраструктури чужої держави на своїй території. </div><div style="text-align: justify;">Йдеться про гідність. Тематично-травнево звучить в голові: "ни пяди земли". </div><div style="text-align: justify;">Та впадати у відчай рано. Це тест для тих, хто при тямі.</div><a href="http://www.opir.net.ua/">клац</a>visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com7tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-2603473105656698122010-03-24T22:33:00.000+02:002010-03-24T22:33:11.489+02:00карфаген моєї провінційности: перед-пост<div style="text-align: justify;">Натрапила на програму про Ролана Бикова. Мене зачепили слова дружини режисера про те, як в кінці життя його магнетично тягнуло до столу, до писання. Ніби нічого особливого. Та ключовим для мене стало "в кінці життя". Подумала, що я сама забагато проводжу часу з літерами, а сказати мені, за великим рахунком нема чого. Може, це творча заздрість. А може - традиційна хандра від тривалого (аж два тижні!!!) сидіння на одному місці. </div><div style="text-align: justify;">Вже кілька місяців в чернетках відлежується допис про провінційність. Нового, думаю, в моїх роздумах нема, але тим не менш раз-по-раз повертаюсь до цієї теми. Точніше, мене повертають - фільми, вистави, випадкові розмови. Врешті я піймала себе на думці, що припусую провінційності чи не всі людські недоліки, скажімо, нетолерантність, грубість, обмеженість, снобізм, поверховість... список безмежний, відтак підхід невірний. Зупинюсь на провінційності, як <b>застої</b>, емоційному, інтелектуальному, духовному, географічному. </div><div><div style="text-align: justify;">І щоб звільнитись від цього нальоту, обираю рух. Днями розпочну "масштабний" тур Україною під кодовою назвою "схід-захід разом". Від кримської перлини, до перлини Донбасу, звідти до північних озер, а далі як Бог пошле... А далі знову за літери...</div></div>visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com12tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-85230992705127120742010-01-24T17:40:00.001+02:002010-01-24T18:02:49.132+02:00коси в Ялті не в моді?<div style="text-align: justify;">Найбільш інтригуючим в першому турі виборів для мене було, яке місце посяде ... Інна Богословська. Не в загальному результаті, звичайно, а виключно в місцевому, кримському, зокрема ялтинському. Жоване-пережоване „перемен, хотим перемен”, що лунало всією країною, для Криму теж актуальне, на багатьох місцях пилюку треба б повибивати. Але зрозуміло, що була велика небезпека, що хлопавка опиниться в руках у таких шкандаліз врайз, як Богословська. Бо злощасна Вітренко з істеричним амплуа вибула з гри до її початку; її маску націлилась використати пані Інна. Клоунади з радіопрограмами на кшталт „почую кожного”, асенізаторськими лозунгами, брутальними виступами показали, що маска міцно приросла до політичного обличчя. </div><div style="text-align: justify;">Буквально напередодні виборів довелося мандрувати сімферопольською трасою, геть завішаною плакатами, бігбордами кандидатки №1. То з шахтарями чолом міряється, то сміється над чимось. Словом, кожні сто метрів – краса косою вниз. І на мій подив, водій мене наївно розпитував, хто це і що це.<br /></div><div style="text-align: justify;">Категорична та відверто антиукраїнська позиція, як загравання з Півднем, стала своєрідним лакмусом для місцевих виборців, перевіркою на залишки відчуженості та радикальності. І, як на мене, тих залишків стає все менше і менше. По Ялті Богословська зайняла 5 місце, набравши в чотири рази мешне голосів за свою світлу конкурентку. Сподіваюсь, це переконливий показник на майбутнє, що навіть в непростому Криму брутальні методи та кітчеві маніпуляції не проходять.<br /></div>visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com22tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-24400453085179834932010-01-22T15:20:00.000+02:002010-01-22T15:28:13.037+02:00попередження<div style="text-align: justify;">Зима. Цейтнот. Меланхолія. Ненаписані пости муляють, але писатися не хочуть. Я і з самого початку знала, що чемпіоном з регулярності публікацій не ставатиму. А тепер мушу визнати, що моя писанинка буде ще ексклюзивнішою. Раз на місяць? На два? Півроку? Знаючи себе, нічого не можу передбачити. Тільки сподіваюсь, що відродиться натхнення писати кілька абзаців, а не речень.<br />
</div>visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com5tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-72273385701327563982009-12-28T23:49:00.004+02:002009-12-29T00:03:40.961+02:00зимовий пілігрім<div style="text-align: justify;">Обожнюю це, коли стукають у двері, і ти гадки не маєш, хто б це міг бути і чому прийшов (двох грабіжників-невдах, що, злякавшись мене без макіяжу зранку, лишили мені сусідське одіяло, я не враховую...). Сьогодні до нас потрапила паломниця з Америки, що мандрує шляхом Апостола Андрія. Вона сама пішки пройшла з Києва, та це тільки третина маршруту, мета якого - Греція. Мені ніколи не уявити, як і чому люди це роблять. Та рада, що можу подивитись на це з боку. Це як вдихнути повітря. Енн (так звати цього пілігрима) здійснює цікавий експеримент - подорожує подалі від траси, понад морем. Навіть не думала, що це можливо - попри закони на правила великі ділянки пляжів закриті. </div><div style="text-align: justify;">Вона каже, що Ялта найпрекрасніше місто з тих, що вона зустріла на шляху. І я її чомусь вірю.</div><div style="text-align: justify;">Енн теж <a href="http://winterpilgrim.blogspot.com">блогер</a> на блогспоті. А ще вона познайомила з сервісом <a href="http://www.couchserfing.org">CouchSrefing</a>. Наш диван теж завжди радий гостям. А якщо ви вдень пройшли 45 км під дощем і вітром, то на вечір може здатися, що моя квартира палац.</div>visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com11tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-41649456447467972582009-12-13T21:02:00.000+02:002009-12-13T21:02:15.723+02:00***<div style="text-align: justify;">Допис буде короткий, трохи сентиментальний, торохи для-внутрішного-вжитку, переповнений цілком суб'єктивним захопленням, яке навряд можна вдало висловити, повний білизною взбитих штормом хвиль Чорного моря, тишою по-осінньому вбраних парків і добро-радісно-щасливих поглядів. Тож цей допис можна і не читати, але і стриматись, не написати я не можу.<br />
</div><br />
<div style="text-align: justify;">Ось він:</div><div style="text-align: center;"><span style="color: red;">ЛЮБЛЮ ЯЛТУ!</span></div>visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com7tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-83213795120531122372009-12-06T01:55:00.000+02:002009-12-06T01:55:24.738+02:00міграція<div style="text-align: justify;">Останнім часом довелось багато дискутувати-коментувати на тему міграції в Україні. Не дивно, що такі теми активізують політичні аутсайдери на кшталт тягнибоківців і саме так ставлять питання, що від них ніяково мені, українці, багато співгромадянин якої є нелегальними мігрантами в країнах Європи. Щось не пригадую новин про мітинги в Італії (Португалії-Польщі-...) з лозунгами не пускати з України. </div><div style="text-align: justify;">Але ж і аргументи які! Вони (вірмени-грузини-китайці-африканці...) всі злочинці та розбещують нашу молодь наркотиками та борделями. Прочитала в одному з форумів слушну думку (на жаль, не можу знайти посилання): якщо вірменин народився в Україні та має громадянство, він - українець вірменського походження, якщо приїхав в Україну і громадянство Вірменії - він вірменин, а якщо хто-небудь продає наркотики, утримує борделі, то він - злочинець і мусить бути покараним незалежно від громадянства. </div><div style="text-align: justify;"></div><div style="text-align: justify;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg1HK8cQ8Ke1ITUQE0A6e8gXaoTalNIVxK-WEtVs3fdLkwZCtN-n9Nu2fxCn5cAvj01dWmZ2sJ85AYerYW-P-is3kGWuS_CFTQrjEiOg6nDdJygTUUA0MfKs8odcrnAvacFJsHlxcwADRU/s1600-h/27.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; display: inline !important; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg1HK8cQ8Ke1ITUQE0A6e8gXaoTalNIVxK-WEtVs3fdLkwZCtN-n9Nu2fxCn5cAvj01dWmZ2sJ85AYerYW-P-is3kGWuS_CFTQrjEiOg6nDdJygTUUA0MfKs8odcrnAvacFJsHlxcwADRU/s1600/27.jpg" /></a>До чого це я? А... недавно прочитала, що в Ялту їдуть турки. Ну то не зовсім мігранти, їдуть на секс-тури, а заодно і дегустацію наших борделів та наркотиків. Правда, проти таких "гостей" ніхто мітингів не влаштовує. Звичайно, цікавіше корчити з себе гонорових роботодавців, ніж не допустити, щоб твою країну продовжували сприймати як великий ринок під Кафою з породистими роксоланами. Хоча і в цьому разі мітинги недоречні. </div>visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com7tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-74499368938349012642009-11-22T18:18:00.003+02:002009-11-22T18:30:08.887+02:00вітаю!<div style="text-align: justify;">Маю чудовий настрій сьогодні. Святковий. Згадую Майдан. Але на цьому блозі нічого не писатиму (може через 5 років...). Кому цікаво зазирнути у мої рефлексії навколо того часу, прошу на наш <a href="http://www.simmuz.blogspot.com">театральний блог</a>. </div>visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-30877461142967760492009-11-21T18:07:00.006+02:002009-11-21T23:53:19.996+02:00петарди до Ялти не долітають<div style="text-align: justify;">Ці три тижні Ялта (бюджетна) трохи розгублена від вимушеного неробства і очікування понаднормового відпрацювання, адже літо чекати не буде. Та життя, як всі могли помітити, не зупинилось. Чергові історичні події відбуваються знову в Південній столиці України. Про гучні заяви, недоречні жарти прем'єрів, навколосамітівські президентські інтрижки говорять всі, перекручуючи кожен на свій лад. Всі, крім місцевих змі - ті <a href="http://news.allcrimea.net/news/2009/11/20/1258708754/">спокійно</a> <a href="http://www.business-politika.net/jalita_news.php?id_news=49541">анонсують</a> "буденні" збори vip-гостей і повертаються до своїх злободенних тем. Як мені здається, і решта ялтинців доволі спокійні. Може, це і правильно. Поки політичні двієчники граються з петардами, відмінники ледь не втративши терпець, іронічно посміхаються, а інформаційні-агрегати накручують з цього всього "сенсації", мусимо просто працювати, готуючи Ялту до наступних гостей. Думаю, не треба нагадувати, що українці - дуже гостинні, і добре, що, приїжджаючи до нас росіяни, грузини... відчувають себе затишно. Тільки може, не запрошувати до себе тещу, поки свекруха не виїхала?<br /></div>visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com4tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-6923931988353526552009-11-19T02:03:00.003+02:002009-11-19T14:29:53.839+02:00***Поки триває моє "ув'язнення" та загострюється ностальгія, одна з розваг - "передачки" з Ялти, з садку нікітського. Трохи поділюся:<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgDXDM9Dv37zcwQ8KwFryKb7jxtk-8TztSHEfz3_yU0dadVzSQV-zziHN7QQdFTqasAzBxuD_gMssI8ceg1CgUpBsbsIN6oPWhW3IbA_fcbXLopVaMLvrX2u1YIWG6iZhfpc6mWifupZPA/s1600/x_cab0ad6c.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgDXDM9Dv37zcwQ8KwFryKb7jxtk-8TztSHEfz3_yU0dadVzSQV-zziHN7QQdFTqasAzBxuD_gMssI8ceg1CgUpBsbsIN6oPWhW3IbA_fcbXLopVaMLvrX2u1YIWG6iZhfpc6mWifupZPA/s320/x_cab0ad6c.jpg" width="320" /></a><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: justify;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhC2vmRD8ab-yWjR0d0d4m93wt8GUN3m-3R3uYuE1qHFvj72vic4JLOxZpnO9j-QsPpV-ojaHYj6oPOy9B99miSF-sLeZKDVIWESt3BH0-BNdeDzjSt2PCyHSRlobAyWgCR3FojQL7aIRg/s1600/x_51d0b36f.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhC2vmRD8ab-yWjR0d0d4m93wt8GUN3m-3R3uYuE1qHFvj72vic4JLOxZpnO9j-QsPpV-ojaHYj6oPOy9B99miSF-sLeZKDVIWESt3BH0-BNdeDzjSt2PCyHSRlobAyWgCR3FojQL7aIRg/s320/x_51d0b36f.jpg" width="320" /></a><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjY1rhYUXY0_GScrPpiqJflxNzzx7EOSW15qLdoV0nsFmF_HpnQnxkf3d-u7aNNNNHF9l68AqcvMeKyFigWdMOp9UcqCa11GDOiyoxmHUiSR6RVqIfvdNwxHsu_Vs2qg_Hws8MMRNv2Tq4/s1600/x_4a433552.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjY1rhYUXY0_GScrPpiqJflxNzzx7EOSW15qLdoV0nsFmF_HpnQnxkf3d-u7aNNNNHF9l68AqcvMeKyFigWdMOp9UcqCa11GDOiyoxmHUiSR6RVqIfvdNwxHsu_Vs2qg_Hws8MMRNv2Tq4/s320/x_4a433552.jpg" width="320" /></a><br />
</div>Тут, на Волині, прекрасні барви, але часом забувають небо намалювати :). А в нас аж два!<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_AZLQo8v5Q17sHfXSxRlPyOQu5yB039Y5rLQmuZpzKWrkP7X6DCLbuVt9HigWp6_0DVIxs1xwV5YyT_bYKpr7hnEhXiTqhqK5YJwZut8Bh75_Ut6PDELC5pATttGceaQ8JSE6NwD2iyU/s1600/10.01.2007.%20018.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_AZLQo8v5Q17sHfXSxRlPyOQu5yB039Y5rLQmuZpzKWrkP7X6DCLbuVt9HigWp6_0DVIxs1xwV5YyT_bYKpr7hnEhXiTqhqK5YJwZut8Bh75_Ut6PDELC5pATttGceaQ8JSE6NwD2iyU/s320/10.01.2007.%20018.JPG" width="320" /></a><br />
</div>Дякую, <a href="http://malahiy.blogspot.com/">malahiy</a>, за фото )visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com5tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-10716065414396653692009-11-02T23:02:00.005+02:002009-11-04T12:26:12.722+02:00?<a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhMrHY8Gm3jK8BhNNJvSk2sZyw449XRcY52vT5IcWRHqXXvrjM4LShwSVJG0gPBYprBQfyCqWyxU7_2vAhhkmwkKi1nrLLTo9AYoklDonz5V3pabadeLsouKrBSBo8a1kJ4JtxGfmVXbOw/s1600-h/45529673_g10.jpg"><img style="float:left; margin:0 10px 10px 0;cursor:pointer; cursor:hand;width: 200px; height: 151px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhMrHY8Gm3jK8BhNNJvSk2sZyw449XRcY52vT5IcWRHqXXvrjM4LShwSVJG0gPBYprBQfyCqWyxU7_2vAhhkmwkKi1nrLLTo9AYoklDonz5V3pabadeLsouKrBSBo8a1kJ4JtxGfmVXbOw/s200/45529673_g10.jpg" border="0" alt="" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5399621919749520770" /></a><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">Я люблю Ялту. Але час від часу відчуваю ізоляцію (я більше ніколи цього не напишу, і хай простить мою теперішню слабкість моє хоч і небезмежне, але вже багатоярусне коло). Як казала одна вчителька сімферопольської української школи, в Криму не треба казати, що ти - українець, щоб почути щось погане про свою країну, варто лише вийти на вулицю, включити місцеве радіо чи телебачення. Я вийшла на вулицю і пішла далі - на Захід, в надії не чути ні прокльонів, ні майстер-класів з патріотизму. Від останнього Бог зберіг, а з першим не так пощастило. Усюди - всевладдя цинізму та скиглення, нарікання на владукризугрипрадикуліт...</span></div><div><div><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">Колись мені мудрі казали, що людина має антенки, що ними відшукує собі подібних. Певне, мої антенки вийшли з ладу.</span></div><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">Порадьте, де шукати гідності?</span></div></div></div>visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com18tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-84453980233483169292009-10-18T22:05:00.011+03:002009-11-04T12:25:40.219+02:00Широка страна...<a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJyeF9Qnj0pmWHDi0scW_ZbOx9Hf8qElJrpFTGBIpkJgGBAHjAf0NxbEIMJC0Cy0K3hEmZpG7nAiIhVYJCYSwT2LiYYZh1WEse3186Cge8v4mA02wzF69RfscrOBKP28mYMb26heh1QN0/s1600-h/33261895_3269209_114.jpg"><img style="float:left; margin:0 10px 10px 0;cursor:pointer; cursor:hand;width: 200px; height: 159px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJyeF9Qnj0pmWHDi0scW_ZbOx9Hf8qElJrpFTGBIpkJgGBAHjAf0NxbEIMJC0Cy0K3hEmZpG7nAiIhVYJCYSwT2LiYYZh1WEse3186Cge8v4mA02wzF69RfscrOBKP28mYMb26heh1QN0/s200/33261895_3269209_114.jpg" border="0" alt="" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5394040672301585666" /></a><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">Дивовижно, як за кілька годин можна все змінити! </span></div><div style="text-align: justify;"><b><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">Клімат</span></b><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">: вчора була купалась в морі, а сьогодні розкладаю зимові речі; </span><b><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">оточення</span></b><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">: вчора влаштовували масові прощання зі слов'янкою, а тепер - самітницька келія... І основне - </span><b><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">швидкість інтернету</span></b><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">!!! За ті самі гроші, що і в Ялті, у Луцьку можна встигнути набагато більше, наприклад, поки завантажується сторінка, попити чаю, поговорити по телефону, зв'язати шкарпетки, бо, холєра, холодно!!! Але є і плюси. Відсутність або пунктирна присутність зв'язку примусить нарешті плідно працювати і частіше звертатись до паперових книжок. Останнє щасливе повернення - Борхес. А його </span><a href="http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Fiction/Borhes/fr_apokr.php"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">Фрагменти</span></a><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;"> на папері виглядають ще мудрішими. </span></div><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">Трохи позичу:</span></div><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">47. Щасливий незаздрісний бідняк, щасливий незарозумілий багач.</span></div><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">48. Щасливі сильні духом, що без страху вибирають шлях, без страху приймають славу.</span></div><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">49. Щасливі ті, хто запам'ятали слова Вергілія і Христа, чиє світло осяює їх дні.</span></div><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">50. Щасливі ті, хто люблять, і ті, кого люблять, а також ті, які можуть обійтися без любові.</span></div><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">51. Щасливі ті, хто щасливі.</span></div><div style="text-align: justify;"><br /></div>visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-49267504187349148332009-10-14T00:41:00.020+03:002009-11-04T12:23:05.683+02:00Жадан, мандрівки і всяке<div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">Дозволю собі слабкість і не писатиму про Лесину осінь. Може колись... Зрештою, та обіцянка (самій собі) мене і гальмує. А життя гонить вперед.</span></div><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">За цей час багато чого відбулось.</span></div><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">Наприклад, </span><a href="http://sinanifest.com.ua/"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">Сінані-Фест</span></a><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">. Втрапила лише на презентацію збірки "Кордон" (Жадан-</span><a href="http://www.vavilon.ru/texts/polyakov0.html"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">Поляков</span></a><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">-</span><a href="http://igor-sid.livejournal.com/"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">Сід</span></a><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">). Жадана вживу чула вперше, він вразив і, як на мене, взув кримсько-московських колег, хоча, звичайно, це було не змагання. А все ж, у двобої між енциклопедичністю та життям перемогло життя.</span></div><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;"><br /></span></div><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhE0IP4PeJQFdAtjCuC3yKzd2N93JxBJzKzoxSVNIob83pe5DEUid5nI2DW40IBmcCWluXT3QA-eorpCDZi0RoRsD4iWBqzY11E7vyLUkxEN8Y2iP2ykh_OtPmj897nadvLjoQBa2yaTQc/s320/IMG_0609.jpg" style="display:block; margin:0px auto 10px; text-align:center;cursor:pointer; cursor:hand;width: 320px; height: 213px;" border="0" alt="" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5392606452582162162" /><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">На фото дві знаменитості (зліва світового та справа міського значення). Хто знає, зрозуміє, як це смішно. Навіть не уявляю про що говорять ці зірки.</span></div><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">Вже наступного дня фестиваль слова змінив парад кольорових картинок. Мала потрясаючу поїздку. Спочатку в Балаклаву. Таки побачила будинок-де-жила-Леся-Українка.</span></div><div style="text-align: center;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;"><br /></span></div><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjMup7NgsokCRJrZa9dFgEhDD7FYr8Ie0cDYItRmxSwAWyQoqrvex0KJCjHp-tT8_assw8mD7gyZOqI18I5OLnNh_izfttAWGuaKbCvygAdkDEzwLirMew9O9TakHKo434pOJYb0StO4cQ/s320/IMG_0695.jpg" style="display:block; margin:0px auto 10px; text-align:center;cursor:pointer; cursor:hand;width: 320px; height: 213px;" border="0" alt="" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5392606173832284162" /><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">Дуже здалеку. Все затягнуто огорожею і триває будівництво. Думаю, що коли Леся Українка сиділа на тому балконі, їла виноград та писала, вид перед її очима був симпатичніший. Чомусь не вразила мене Балаклава.</span></div><div style="text-align: center;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;"><br /></span></div><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg8gXP2KNtYSYQAZn5yta1rntFzBD48nwQKlylNXfMaOZ8SP9L8UG6CPB5SVdtHvQ6FAPvnPFlj1tnl-eEk3t1i1DrR9mUTDMLZJ02BveluAenK5v2ymgoOrpjq3F6yyEcsXkqpxZOUY8U/s320/IMG_0744.JPG" style="display:block; margin:0px auto 10px; text-align:center;cursor:pointer; cursor:hand;width: 320px; height: 214px;" border="0" alt="" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5392605644854212450" /><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">Природа навколо - шикарна, бухта казкова, але саме селище я не зрозуміла, воно схоже на несформованого, неоковирного підлітка. Але ж зовсім і не підліток. Багато в чому може дати фору. Наприклад, розказують, що саме в Балаклаві були побудували першу залізницю на території сучасної України. То диво прогресу, привезене англійцями під час Кримської війни, протрималось недовго, але було. Цю та багато інших історій нам переказав </span><a href="http://www.ukrlife.org/"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">Микола Владзімірський</span></a><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">, що став на час подорожі нашим безцінним екскурсоводом.</span></div><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">Далі - Херсонес з живою історією, з теплим морем, Георгіївський монастир з п'янкою тишею, трохи буркотливими монахами та смішними повчальними надписами.</span></div><div style="text-align: center;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;"><br /></span></div><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhWt4FSohC8wZcvSADD_0rcwc5nqyY_EHko2mNTLlZ0WSDutQdGLeCvaA5Dc57e6L-JuiG_69_zjJE28yfcCgSrS0oe0bNTDLPQ6YgIW6jvUg5AjFJvZsn6hKC7ylLO0dYj5wBoEmKpvtU/s320/IMG_0985.JPG" style="display:block; margin:0px auto 10px; text-align:center;cursor:pointer; cursor:hand;width: 214px; height: 320px;" border="0" alt="" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5392604218755934610" /><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">Вертаючись додому, відчувала абсолютну відірваність від реальності. Наш водій вирішив доконати. Повіз через Байдари повз Фороську церкву. Її темний силует, осінній серпантин, хмара в якій ми їхали - все то сюр, що просто відмовлявся вкладатись у голові. Після того відчуваю, що дуже багата, але перерахувати скарби не наважуюсь.</span></div><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">Здається прогрілася на всю зиму. А все одно страшно і шкода виїжджати у холодні краї.</span></div><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">Наостанок додам фото, яке, на відміну від попередніх, зробила саменька. </span></div><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">Правда ж, гарне жовтневе море?</span></div><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiuKBYdUhn9gOfuxnLVZ2u9Oh4iXV-gGyOEzUOspPS2vIJ2wZAL79RwtppOpn0HOFTXg8nCM3zcGATPb0jfBCi5iOCw8eFZv5B_ZpAICfns-frkT39EtQwHkWuo8IEhdVVO6_mj9yFA5rk/s400/IMG_0887.JPG" style="display:block; margin:0px auto 10px; text-align:center;cursor:pointer; cursor:hand;width: 400px; height: 266px;" border="0" alt="" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5392728453745825394" /><div style="text-align: justify;"><br /></div>visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com5tag:blogger.com,1999:blog-960394629000542125.post-13248564123632333582009-09-25T13:47:00.008+03:002009-11-04T12:21:59.221+02:00Лесин Вересай чи Остапова Осінь<div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style=" white-space: pre-wrap; "><span class="Apple-style-span" style="font-family:georgia;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">Швидкуруч подаю програму (яку отримала сьогодні) аж! двох фестивалів, що відкриються аж! завтра. Коментарі та рефлексії вже наступного тижня.</span></span></span></div><span class="Apple-style-span" style=" white-space: pre-wrap; "><span class="Apple-style-span" style="font-family:georgia;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;"> </span></span><div style="text-align: center;"><span class="Apple-style-span" style="color:#FF0000;"><b><span class="Apple-style-span" style="font-family:georgia;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">ЛЕСИНА ОСІНЬ </span></span></b></span></div><div style="text-align: center;"><b><span class="Apple-style-span" style="font-family:georgia;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">26 вересня</span></span></b></div><span class="Apple-style-span" style="font-family:georgia;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">12-00 Відкриття фестивалю (біля пам'ятника Лесі Українки) </span></span></span><div><span class="Apple-style-span" style=" white-space: pre-wrap; "><span class="Apple-style-span" style="font-family:georgia;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">13-00 Презентація виставки Михайла Деяка (м. Київ) "Імпровізації" (живопис) </span></span><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-family:georgia;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">18-00 Вистава "Осіння казка". Театр "Сім Муз" </span></span></div><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-family:georgia;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">19-30 Концерт вокального гурту "Мен Саунд" (м. Київ)</span></span></div><div style="text-align: center;"><span class="Apple-style-span" style="font-family: georgia; "><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;"> </span><span class="Apple-style-span" style="font-weight: bold; "><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">27 вересня</span></span></span></div><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-family: georgia; "><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">19-00 Вистава "Осіння казка".Театр "Сім Муз"</span></span></div></span><div style="text-align: center;"><span class="Apple-style-span" style="font-family:monospace;"><span class="Apple-style-span" style=" white-space: pre-wrap;font-size:medium;"><div style="text-align: center; "><span class="Apple-style-span" style="font-family: georgia; color: rgb(255, 0, 0); font-weight: bold; "><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">ФЕСТИВАЛЬ БАНДУРНОГО МИСТЕЦТВА ІМЕНІ ОСТАПА ВЕРЕСАЯ</span></span></div><div><span class="Apple-style-span" style="font-family: georgia; font-weight: bold; "><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">26 вересня</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-family: georgia; "><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">15-00 Конкурс бандурного мистецтва</span></span></div><div style="text-align: center;"><b><span class="Apple-style-span" style="font-family:georgia;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">27 вересня</span></span></b></div><div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-family:georgia;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;">16:30 Концерт переможців та гостей фестивалю</span></span></div></span></span></div></div>visychhttp://www.blogger.com/profile/07463221818838422366noreply@blogger.com5