вівторок, 25 листопада 2008 р.

ода Львову

Ще трохи і прийдеться перейменувати блог на "Ялта without me". Скільки я вже пропустила - не перелічити. Зате набираю повну торбу вражень, щоб дома було про що потеревенити.
Одне з останніх - два дні у Львові. Власне, якщо відняти всі орг.моменти, то один день безперервних культурних атракцій.
Пунктиром це виглядало так: конференція - Ростислав Чопик - кав'ярня - розмови - книгарня - ще книгарня - кав'ярня в книгарні - п'ять пакетів книжок - опера - Мойсей. В перервах між цим ще кілька кав'ярень і книгарень.
До речі, про книги: сьогодні на блозі у Оксани Забужко з'явився новий пост про українського читача та ситуацію навколо (http://blogs.pravda.com.ua/authors/zabuzhko/). Здається, це щось стареньке, або п. Оксана часто повертається до цієї теми. Проте головне, що я не схильна так драматично все це сприймати. Серед безмежжя проблем [не читаємо - не друкуємо - не продаємо (ся)] все ж можна знайти масу плюсів, адже середньостатистичний читач сьогодні може цілком задовольнити свої україномовні і всякі інші потреби. Найбільше я заздрю малечі - в неї вибір величезний. Я сама жадібно скуповую шикарні видання дит-літ з картинками і без, нібито для майбутніх дітей, а насправді для своєї егоїстично-естетичної втіхи. А які зараз є художники! Особливо Єрко з А-ба-ба-га-ла-ма-ги!!!
Хоча, звичайно, в мені говорить оптимістичний заряд, отриманий в культурній столиці, і надія, що такий самий отримаю на днях у Києві. Якщо ж згадати недавню поїздку до Донецької області та безрезультатні пошуки пристойних книгарень в одному з районних центрів, то епітети "шикарний", "величезний" доречно замінити на "кошмарний!!!".
Власне, не це мало бути темою мого вимученого посту!
Я ж хотіла писати про Львівську мандрівку. І про оперу. Хотіла написати, що в "Мойсеї" багато що спонукає думати, гніватись, психувати. Неможливо уникнути аналогії з суч. політ. ситуацією. А яка мила анти-феміністична тема, яку час від часу можна було трактувати як анти-прем'єрську! Але примітивізму заважав текст Франка та чудова музика Мирослава Скорика. Після опери лишилось багато питань на кшталт: "Чому лідер не має права на сумнів?", "Чому ми взагалі маніакально шукаємо месій поза собою? Чи не для того, щоб потім не простити йому його і свій сумнів?"
... і головне - "Де дістати музику Скорика?!"...

4 коментарі:

  1. про допис у блозі забужко... як завше, в коментарях серед бруду можна знайти справжні перли. які блиском іноді перевершують оригінальний допис =)

    ВідповістиВидалити
  2. Якщо ж згадати недавню поїздку до Донецької області
    Насправді, не все так страшно як здається на перший погляд. Ми книжки замовляємо у тих же книгарнях. Привозять. Шкода лише, не завжди є можливість купити все, що сподобалось. :)
    А дитячі книжки дійсно шикарні, іронія долі - російськомовна література у нас зазвичай жахливої поліграфічної якості.
    Раз дамочка прямо вчепилась в мене, що ж таке яскраве я купую "спідприлавку" , бачили б ви її вираз обличчя коли вона роздивилась якою мовою книжка. :))))

    ВідповістиВидалити
  3. to tivasyk:
    Я вирішила місяць не читати коментарі на Українській правді, бо дописувачі занадто агресивні :(

    ВідповістиВидалити
  4. to ivanko: Знаю, що не так вже й страшно, і знаю багатьох людей зі Сходу, які не мають книжкових перешкод. Але це - інтелігенти. А масам потрібно муляти очі, щоб вони інстинктивно відчували, що читати - то круто. До цього ще далеко.

    ВідповістиВидалити