вівторок, 17 березня 2009 р.

Канібалізм по-малоросійськи

або "До свята-2
У Ялті "святкування" продовжується. 
Дозволю собі банальність: святкування ювілею потрібно, не Шевченку, а нам. В ідеалі, в цей день треба оживити сприйняття, по-новому розставити акценти, зайвий раз /єдиний за рік відкрити поезію... Вірю, що багато хто так і робить. Але лишається фактом те, що не менше чиновникоподібних людей користаються ювілеями як приводами поставити безліч галочок. Виміряти ступінь щирості важко. Щодо ялтинських чиновників - не потрібно, бо вони діють через "мушу, хоч дуже не хочу". І це ціла мука спостерігати їх лицемірство на чергових міських заходах, де вони ламають мову (будь-яку) та силуються триматись комільфо. Але, очевидно, декому з ялтинської громади до вподоби це мазохівське задоволення. 
9 березня біля пам'ятника Шевченка бабусі та дідусі з Просвіти та Союзу Українок недорахувались представників мерії, що спричинило праведний гнів. Задля духовної профілактики борці за справедливість рушили (певно, наступного дня) до міськвиконкому з вимогою ПОКАРАТЬ! Претензій тьма - квіти не поклали, промову не проголосили, заплановані заходи в місті виявилися фіктивними (Sic! Це неправда)!  
- А вихідний був загальноукраїнський, - відбрякувалась влада.
- А Президент зміг викроїти годинку, то і ви мусили!!! - гнівалась громада.
Кволо захищаючись, влада буркнула: 
- А що ви робите до свята і не тільки.
Ну тут меж гніву не було! Таке запитати! Просвіта і щось ще має робить!
(діалог неточний, рокенструйований з чуток, на історичну довідку не тягне)
В останню чергу буду захищати наш відділ культури, але в одному солідарна: мене теж цікавлять причини  бездіяльності. Однією з вимог до "культурних" чиновників було прибрати калюжу біля пам'ятника. Серйозно, дорослі свідомі українські громадане вже рік жаліються один одному, що біля пам'ятника неподобство, а нещодавно, певно, написали і кляузу. Добре, що є держава, на яку можна жалітись, і нічого не робити самим.
Звичайно, це їх справа, і очевидно, їх комплекс, який вони заглушають посиленим контролем за іншими. Під гарячу руку потрапили і ті, в кого мав би бути імунітет у патріотичних колах - співробітники Музею Лесі Українки, які насмілились(!) перенести свою розмову про поета на день, що дало підстави для ура-патріотів поливати брудом всіх підряд і зрештою продемонструвати на весь світ, які українці незгуртовані по всій вертикалі. Менше треба дивитись новин та повторювати за гарантами, панове!

9 коментарів:

  1. знов і знов соромно за псевдопатріотів-українців, що з будь-якої нагоди витягують білизну Держави на люди і влаштовують "сцени ревнощів". ще раз переконуюсь в простій істині: риба гниє з голови.

    ВідповістиВидалити
  2. У кожного свій Шевченко. ;-)

    ВідповістиВидалити
  3. і свій шлях широкий...
    Було б добре не перетинатись з негідниками :(

    ВідповістиВидалити
  4. як на мене, це все минеться... анонім має рацію: у кожного свій Шевченко... пам'ятати Кобзаря - залежить не від політ. і патріотичних рухів...

    ВідповістиВидалити
  5. Здається, я цього не заперечувала у дописі...

    ВідповістиВидалити
  6. А ось Петро думає, що заперечували :) Що ж ви, панєнко, великого Кобзаря у патріотично-політичні рухи замішуєте
    lol

    ВідповістиВидалити
  7. Гвалт! Рятуйте! Хто в Бога вірує!20 березня 2009 р. о 22:20

    Чим я винна, що Він сам замішується :->

    ВідповістиВидалити
  8. це мені нагадує глухе село, коли в церкві перемивають кісточки всім присутнім так звані патріотки-пенсіонерки. Засуждують молодших які не ходять до церкви, наз безбожниками. Ну а вони то самі чого приперлись? Та бо вже на пенсії і нема їм чим зайнятись. Одиниці ідуть по зову душі. Так само з Шевченком.
    Кому треба це свято? От кому треба той на нього хай і ходить. Самі придумали ці пафосні возложення вінків і розливання полеміки. Шевченкові, за перепрошенням, уже до дупи. Ненавиджу такі заходи ще зі школи. Нас туди як на пасовисько виганяли для масовості, замість того щоб привити любов до поета на уроках і не зриватись на ще зовсім дурних учнях, бо у неї (вчительки)бачьте поганий настрій.
    А ламають мову чиновники того шо змушені лицемірити задля національно-помішаних осіб. Навіщо гвалтувати свій язик і наші вуха?
    Проте начальство сказало треба. Паскудство це усе.

    ВідповістиВидалити
  9. Шевченкові то точно не треба, але нам...
    Я проти формальности. Але люблю ювілеї, свята, дати, інші нагоди для розмови... Є щось містичне, коли нація єднається у спогадах (вночі в мене загострюється пафос:))

    ВідповістиВидалити