вівторок, 3 березня 2009 р.

Не-дитяча література

Сьогодні відбулась презентація книги "Степан Руданський - лікар і поет" дитячого письменника Євгена Білоусова. Недитяча видалась акція. Перед аудиторією студентів та поодиноких представників ялтинської української громади розгорнулась справжня драма. Спочатку авторське читання-вихваляння-жаління. А тоді дебати на вольну тему. Якби я не вміла опановувати свій юнацький максималізм, то написала б що втомилась від нікчем та пройдисвітів чоловічої статі. Цей нюанс важливий, бо саме в чоловічому товаристві доводиться спостерігати бої півнів на звання найголовнішого. Слід додати, що у невеликому просторі зібралась критична маса патріотів, і проявилась питома національна риса – гризти один одного, щоб іншим не дісталось.

Але я вмію себе опановувати, тож писатиму про інше. Про Руданського. Колись я його недолюблювала. Але зрештою щиро здивувалась, коли його імя не ввійшло у сотню Великих українців. Ми все-таки дуже мало знаємо про своїх героїв. А якщо і випадає пізнати, то часто обмежуємося шкільними «Народився … помер». Я за міфи і переконана, що Руданський дуже до того придатний. Він людина нестандартних рішень та кінематографічної долі (злий батько, подорожі, нещасливе, а потім нерівне кохання, вороги-кар’єристи навколо, містичний холод Петербургу, екзотична краса Ялти…).

Але кіно, кажуть, зараз не знімають. Зате пишуть книги. Для дітей. Бідолашні!

4 коментарі:

  1. Таке враження, що українська культура б'є ключем в Ялті. Здорово Ви там живете! Я б охоче побувала на презентації, лише у шапці-невидимці, бо вступати в полеміку з професійними патріотами - невдячна справа.

    ВідповістиВидалити
  2. То приїжджаїте, ми Вас прикриємо :)

    ВідповістиВидалити
  3. Саме ці чоловіки, дійсно, ОХ! )

    ВідповістиВидалити