пʼятниця, 6 березня 2009 р.

Право на аморальність

На такі невдячні, бо безкінечні, роздуми мене наштовхнули спогади Григорія Костюка про Юрія Косача. До речі, формально пост про Косача вписується в мій тематичний блог, адже письменник неодноразово приїжджав до Ялти, що зокрема зафіксовано у його не дуже вишуканому, та все ж вірші, "Ялта".
Так от...
Він - гульвіса, п'яниця, дрібний крадій... Або: він - цинік з нальотом постмодерності, харизматичний літератор з нестандартним мисленням, який безмежно любить роботу (д-р Хаус?). Він разюче відрізняється від славетних родичів. Костюк розводить руками, коли в черговий раз цитує саркастичні промови Косача. Так, він аморальний і, певно, менше за все хочеться, зустріти в житті таку людину. Але дуже талановитий, і те, за що його критикували ("цитата в прозі, цитата в драмі..."), тепер називають інтелектуальністю та постмодерном.
Я переконана, що такі люди необхідні для кровообігу суспільства. Безкінечно дублюючи високодуховні штампи, передаючи їх як естафетну паличку, духовності не додати. А тут з'являється він - Мефістофель. І в той час як діаспоряни консервували національний дух для материкових нащадків, він відправляв свої тексти до радянської України і стверджував, що так він ближчий до майбутнього.
Зрештою, Юрій Косач - людина нашого часу. З його прізвищем та вдачею він би міг вписатися у наше політично-публічне життя та розважати не згірше за наших одіозників. А завдяки його манері мислити парадоксально та непафосно, він міг би успішно працювати, скажімо, в "Дзеркалі тижня".
Звичайно, легше претендувати на об'єктивність, коли оцінюєш минуле, і навпаки, сучасне п'янить та забурює білок. Але ж можна попробувати і на теперішніх дивитися з позиції вічності. А тренажером можуть бути ті, далекі...

3 коментарі:

  1. Юрій Косач був комунякою - чи варт йому приділяти увагу?

    ВідповістиВидалити
  2. Не погоджуюсь, передусім Косач залишив чимало талановитих текстів. Талантам пробачають все з відстані часу, сучасникам - навряд. Кажуть, чим кращі вірші, тим гіршою людиною у колі сучасників проявляє себе поет.
    Але особистість залишається для нащадків цінною тільки своїм творчим продуктом. Не здивуюсь, якщо через століття в іконостасі української літератури рейтинг Косача буде вищим, ніж, скажімо, У. Самчука.
    Отже, право на аморальність історія дає вибраним. Простим смертним - дзузьки.

    ВідповістиВидалити
  3. З тим же успіхом можна назвати Косача і націоналістом, і нацистом. Йдеться про те, що він безпринципна, але цікава ОСОБИСТІСТЬ! Але ж для нашої культури потрібні лише рафіновані, чистенькі пророки, яким мами в дитинстві співали українських пісень, так?

    ВідповістиВидалити