неділя, 8 березня 2009 р.

До свята

Цей пам'ятник відкрито 2007 року. Його естетичну цінність вже втомились обговорювати. Думаю, що, не прочитавши надпису, не кожен з гостей та і ялтинців вгадає, хто цей непевного віку чоловік, що викидає книгу. Але все ж формальності виконано. Тепер на державні свята чиновникам є куди покласти гербери. Завтра ось теж, певне, мусять щось покласти. Попередньо оголошення жодного не було, тож значить, все відбуватиметься стандартно: кілька учнів з української школи (добре, що вона неподалік) + кілька бабусь з міськвиконкому = галочка у звітах. Або (краще чи гірше?) нічого не буде. Особисто мені не потрібно іти до пам'ятнику, щоб шляхом патріотичного онанізму викликати відповідний пафосний настрій. Але з другого боку, особисто мені потрібно іти, бо не хочеться, щоб було самотньо ні пам'ятнику, ні іншим чудікам, та й щоб весняні квіти маякували ялтинцям, що вони живуть у кольоровому місті. 
Черговий раз дзвенить у голові питання: коли вже не треба бути такими контроверсійними? 

7 коментарів:

  1. Нікудишня з мене Кассандра! Багато людей і неймовірний весняний день - вийшло чудове свято!

    ВідповістиВидалити
  2. гхм, а навіщо тарас викида книжку?

    ВідповістиВидалити
  3. Ну, взагалі цей скульптурний шедевр в народі має два тлумачення: "Той, що кидає книжку", або "Шевченко з пістолетом" - залежно від того, з якого боку дивитись. Навіщо? Тре спитати у діаспорянського автора.

    ВідповістиВидалити
  4. Хвайно, що зображений він там молодим, інтелегентним... Не старий дід у кожусі. Правда техніка виконання ...

    ВідповістиВидалити
  5. Я зауважив, тому що як не вдивлявся, а пістолета, чи кидання книги так і не помітив). Книгу, як на мене він не кида, вона просто до нього причипилася, наче жовтий, мокрий лист восени.

    ВідповістиВидалити
  6. Дівую, молюся та сплю9 березня 2009 р. о 23:50

    Прийдеться повірити на слово, що як подивитись трохи зліва, то вийде майже пістоль ).

    ВідповістиВидалити