неділю, 8 березня 2009 р.

До свята

Цей пам'ятник відкрито 2007 року. Його естетичну цінність вже втомились обговорювати. Думаю, що, не прочитавши надпису, не кожен з гостей та і ялтинців вгадає, хто цей непевного віку чоловік, що викидає книгу. Але все ж формальності виконано. Тепер на державні свята чиновникам є куди покласти гербери. Завтра ось теж, певне, мусять щось покласти. Попередньо оголошення жодного не було, тож значить, все відбуватиметься стандартно: кілька учнів з української школи (добре, що вона неподалік) + кілька бабусь з міськвиконкому = галочка у звітах. Або (краще чи гірше?) нічого не буде. Особисто мені не потрібно іти до пам'ятнику, щоб шляхом патріотичного онанізму викликати відповідний пафосний настрій. Але з другого боку, особисто мені потрібно іти, бо не хочеться, щоб було самотньо ні пам'ятнику, ні іншим чудікам, та й щоб весняні квіти маякували ялтинцям, що вони живуть у кольоровому місті. 
Черговий раз дзвенить у голові питання: коли вже не треба бути такими контроверсійними? 

7 коментарів:

  1. Нікудишня з мене Кассандра! Багато людей і неймовірний весняний день - вийшло чудове свято!

    ВідповістиВидалити
  2. гхм, а навіщо тарас викида книжку?

    ВідповістиВидалити
  3. Ну, взагалі цей скульптурний шедевр в народі має два тлумачення: "Той, що кидає книжку", або "Шевченко з пістолетом" - залежно від того, з якого боку дивитись. Навіщо? Тре спитати у діаспорянського автора.

    ВідповістиВидалити
  4. Хвайно, що зображений він там молодим, інтелегентним... Не старий дід у кожусі. Правда техніка виконання ...

    ВідповістиВидалити
  5. Зауважте, що ця фотографія найкраща!

    ВідповістиВидалити
  6. Я зауважив, тому що як не вдивлявся, а пістолета, чи кидання книги так і не помітив). Книгу, як на мене він не кида, вона просто до нього причипилася, наче жовтий, мокрий лист восени.

    ВідповістиВидалити
  7. Прийдеться повірити на слово, що як подивитись трохи зліва, то вийде майже пістоль ).

    ВідповістиВидалити