коси в Ялті не в моді?

Найбільш інтригуючим в першому турі виборів для мене було, яке місце посяде ... Інна Богословська. Не в загальному результаті, звичайно, а виключно в місцевому, кримському, зокрема ялтинському. Жоване-пережоване „перемен, хотим перемен”, що лунало всією країною, для Криму теж актуальне, на багатьох місцях пилюку треба б повибивати. Але зрозуміло, що була велика небезпека, що хлопавка опиниться в руках у таких шкандаліз врайз, як Богословська. Бо злощасна Вітренко з істеричним амплуа вибула з гри до її початку; її маску націлилась використати пані Інна. Клоунади з радіопрограмами на кшталт „почую кожного”, асенізаторськими лозунгами, брутальними виступами показали, що маска міцно приросла до політичного обличчя.

Буквально напередодні виборів довелося мандрувати сімферопольською трасою, геть завішаною плакатами, бігбордами кандидатки №1. То з шахтарями чолом міряється, то сміється над чимось. Словом, кожні сто метрів – краса косою вниз. І на мій подив, водій мене наївно розпитував, хто це і що це.

Категорична та відверто антиукраїнська позиція, як загравання з Півднем, стала своєрідним лакмусом для місцевих виборців, перевіркою на залишки відчуженості та радикальності. І, як на мене, тих залишків стає все менше і менше. По Ялті Богословська зайняла 5 місце, набравши в чотири рази мешне голосів за свою світлу конкурентку. Сподіваюсь, це переконливий показник на майбутнє, що навіть в непростому Криму брутальні методи та кітчеві маніпуляції не проходять.

попередження

Зима. Цейтнот. Меланхолія. Ненаписані пости муляють, але писатися не хочуть. Я і з самого початку знала, що чемпіоном з регулярності публікацій не ставатиму. А тепер мушу визнати, що моя писанинка буде ще ексклюзивнішою. Раз на місяць? На два? Півроку? Знаючи себе, нічого не можу передбачити. Тільки сподіваюсь, що відродиться натхнення писати кілька абзаців, а не речень.

зимовий пілігрім

Обожнюю це, коли стукають у двері, і ти гадки не маєш, хто б це міг бути і чому прийшов (двох грабіжників-невдах, що, злякавшись мене без макіяжу зранку, лишили мені сусідське одіяло, я не враховую...). Сьогодні до нас потрапила паломниця з Америки, що мандрує шляхом Апостола Андрія. Вона сама пішки пройшла з Києва, та це тільки третина маршруту, мета якого - Греція. Мені ніколи не уявити, як і чому люди це роблять. Та рада, що можу подивитись на це з боку. Це як вдихнути повітря. Енн (так звати цього пілігрима) здійснює цікавий експеримент - подорожує подалі від траси, понад морем. Навіть не думала, що це можливо - попри закони на правила великі ділянки пляжів закриті.

Вона каже, що Ялта найпрекрасніше місто з тих, що вона зустріла на шляху. І я її чомусь вірю.

Енн теж блогер на блогспоті. А ще вона познайомила з сервісом CouchSrefing. Наш диван теж завжди радий гостям. А якщо ви вдень пройшли 45 км під дощем і вітром, то на вечір може здатися, що моя квартира палац.

***

Допис буде короткий, трохи сентиментальний, торохи для-внутрішного-вжитку, переповнений цілком суб'єктивним захопленням, яке навряд можна вдало висловити, повний білизною взбитих штормом хвиль Чорного моря,  тишою по-осінньому вбраних парків і добро-радісно-щасливих поглядів. Тож цей допис можна і не читати, але і стриматись, не написати я не можу.

Ось він:

ЛЮБЛЮ ЯЛТУ!

міграція

Останнім часом  довелось багато дискутувати-коментувати на тему міграції в Україні. Не дивно, що такі теми активізують політичні аутсайдери на кшталт тягнибоківців і саме так ставлять питання, що від них ніяково мені, українці, багато співгромадянин якої є нелегальними мігрантами в країнах Європи. Щось не пригадую новин про мітинги в Італії (Португалії-Польщі-...) з лозунгами не пускати з України. 

Але ж і аргументи які! Вони (вірмени-грузини-китайці-африканці...) всі злочинці та розбещують нашу молодь наркотиками та борделями. Прочитала в одному з форумів слушну думку (на жаль, не можу знайти посилання): якщо вірменин народився в Україні та має громадянство, він - українець вірменського походження, якщо приїхав в Україну і громадянство Вірменії - він вірменин, а якщо хто-небудь продає наркотики, утримує борделі, то він - злочинець і мусить бути покараним незалежно від громадянства. 

До чого це я? А... недавно прочитала, що в Ялту їдуть турки. Ну то не зовсім мігранти, їдуть на секс-тури, а заодно і дегустацію наших борделів та наркотиків. Правда, проти таких "гостей" ніхто мітингів не влаштовує. Звичайно, цікавіше корчити з себе гонорових роботодавців, ніж не допустити, щоб твою країну продовжували сприймати як великий ринок під Кафою з породистими роксоланами. Хоча і в цьому разі мітинги недоречні. 

вітаю!

Маю чудовий настрій сьогодні. Святковий. Згадую Майдан. Але на цьому блозі нічого не писатиму (може через 5 років...). Кому цікаво зазирнути у мої рефлексії навколо того часу, прошу на наш театральний блог.

петарди до Ялти не долітають

Ці три тижні Ялта (бюджетна) трохи розгублена від вимушеного неробства і очікування понаднормового відпрацювання, адже літо чекати не буде. Та життя, як всі могли помітити, не зупинилось. Чергові історичні події відбуваються знову в Південній столиці України. Про гучні заяви, недоречні жарти прем'єрів, навколосамітівські президентські інтрижки говорять всі, перекручуючи кожен на свій лад. Всі, крім місцевих змі - ті спокійно анонсують "буденні" збори vip-гостей і повертаються до своїх злободенних тем. Як мені здається, і решта ялтинців доволі спокійні. Може, це і правильно. Поки політичні двієчники граються з петардами, відмінники ледь не втративши терпець, іронічно посміхаються, а інформаційні-агрегати накручують з цього всього "сенсації", мусимо просто працювати, готуючи Ялту до наступних гостей. Думаю, не треба нагадувати, що українці - дуже гостинні, і добре, що, приїжджаючи до нас росіяни, грузини... відчувають себе затишно. Тільки може, не запрошувати до себе тещу, поки свекруха не виїхала?

***

Поки триває моє "ув'язнення" та загострюється ностальгія, одна з розваг - "передачки" з Ялти, з  садку нікітського. Трохи поділюся:

Тут, на Волині, прекрасні барви, але часом забувають небо намалювати :).  А в нас аж два!

Дякую, malahiy, за фото )

?

Я люблю Ялту. Але час від часу відчуваю ізоляцію (я більше ніколи цього не напишу, і хай простить мою теперішню слабкість моє хоч і небезмежне, але вже багатоярусне коло). Як казала одна вчителька сімферопольської української школи, в Криму не треба казати, що ти - українець, щоб почути щось погане про свою країну, варто лише вийти на вулицю, включити місцеве радіо чи телебачення. Я вийшла на вулицю і пішла далі - на Захід, в надії не чути ні прокльонів, ні майстер-класів з патріотизму. Від останнього Бог зберіг, а з першим не так пощастило. Усюди - всевладдя цинізму та скиглення, нарікання на владукризугрипрадикуліт...

Колись мені мудрі казали, що людина має антенки, що ними відшукує собі подібних. Певне, мої антенки вийшли з ладу.

Порадьте, де шукати гідності?

Широка страна...

Дивовижно, як за кілька годин можна все змінити!

Клімат: вчора була купалась в морі, а сьогодні розкладаю зимові речі; оточення: вчора влаштовували масові прощання зі слов'янкою, а тепер - самітницька келія... І основне - швидкість інтернету!!! За ті самі гроші, що і в Ялті, у Луцьку можна встигнути набагато більше, наприклад, поки завантажується сторінка, попити чаю, поговорити по телефону, зв'язати шкарпетки, бо, холєра, холодно!!! Але є і плюси. Відсутність або пунктирна присутність зв'язку примусить нарешті плідно працювати і частіше звертатись до паперових книжок. Останнє щасливе повернення - Борхес. А його Фрагменти на папері виглядають ще мудрішими.

Трохи позичу:

47. Щасливий незаздрісний бідняк, щасливий незарозумілий багач.

48. Щасливі сильні духом, що без страху вибирають шлях, без страху приймають славу.

49. Щасливі ті, хто запам'ятали слова Вергілія і Христа, чиє світло осяює їх дні.

50. Щасливі ті, хто люблять, і ті, кого люблять, а також ті, які можуть обійтися без любові.

51. Щасливі ті, хто щасливі.